Якщо ваша дитина непосидюча, конфліктна та не здатна довго займатися чимось одним, варто задуматися про те, чи немає у неї синдрому дефіциту уваги (СДУ). Часто батьки не підозрюють про проблему, списуючи все на юний вік і особливості характеру.

Однак залишати такі прояви без уваги і коригування не можна – даний синдром згодом позначається на роботі і навчанні дитини, його соціальних контактах.

Батьки, думаючи, що у дитини надлишок енергії, намагаються її додатково чимось зайняти. Але такий підхід тільки ускладнює перебіг синдрому дефіциту уваги у дітей, зумовлюючи гіперактивність.

Так що ж таке СДУ? Це не захворювання і не патологічний процес. Дане явище вважається одним із дитячих  розладів поведінки, який може зберегтися і в дорослому віці без належної діагностики та корекції.

За допомогою лікування, в тому числі остеопатичного, можна пом’якшити симптоми синдрому дефіциту уваги і навіть повністю їх позбутися.

Такий розлад поведінки виникає внаслідок багатьох причин, що вплинули на організм окремо або всі разом. Це можуть бути:

• Інфекції, інтоксикації матері під час вагітності, в тому числі нікотином, алкоголем, ліками.
• Несумісність матері і плоду по резус-фактору.
• Різні пологові травми, які викликають асфіксію і гіпоксію плода, як результат – порушення в роботі головного мозку.
• Хронічні хвороби матері.
• Передчасні або ускладнені пологи, кесарів розтин, стимуляція пологової діяльності.
• Захворювання новонароджених, які супроводжуються високою температурою і загальною інтоксикацією організму.
• Погане або незбалансоване харчування.

Згідно із статистичними даними, синдром дефіциту уваги зустрічається у хлопчиків в 4 рази частіше, ніж у дівчаток. Пояснюється це тим, що хлопчики, як правило,  народжуються більшими, а їх мозок розвивається пізніше. Тому у них вищий ризик внутрішньоутробних і пологових травм.

У школярів початкових класів СДУ зустрічається в 2-10% випадків. 

Перші ознаки синдрому дефіциту уваги з’являються у віці 2-3 років. А середній вік звернення до фахівців становить 8-10 років, коли батьки помічають відставання дитини в навчанні, нездатність виконувати домашні завдання.

Крім цього, СДУ може супроводжуватися енурезом, порушенням мовлення, проблемами зі сном.

Часто синдром дефіциту уваги у дітей поєднується з гіперактивністю. Для постановки такого діагнозу необхідно мати як мінімум шість з перерахованих ознак :

• Нездатність зберігати увагу: дитина незібрана, не в змозі довести розпочату справу до кінця.
• Дитина не слухає, коли до неї звертаються. Не вміє сприймати прямі інструкції і виконати їх.
• Труднощі з організацією робочого процесу, швидке переключення між завданнями.
• Уникнення занять, які вимагають тривалого розумового напруження.
• Неуважність, забудькуватість.
• Здатність легко відволікатися на сторонні звуки та інші подразники.
• Імпульсивність.
• Гіперкінетична поведінка: під час хвилювання дитина не здатна спокійно сидіти на місці, активно рухає кінцівками.
• Дитина різко встає з місця, імпульсивно рухається, надмірно бігає.
• Невміння чекати своєї черги в магазині, в іграх, під час занять.

Крім цих проявів, діти з синдромом дефіциту уваги схильні зривати уроки в школі, конфліктувати з ровесниками і викладачами. 

Оскільки цей синдром негативно впливає на процеси навчання і соціалізації, висока ймовірність того, що дитина не зможе отримати нормальну освіту і хороше коло спілкування. Вона буде вважатися бунтарем, що негативно позначиться на самооцінці та адаптації в колективі.

Крім цього, в дорослому віці синдром дефіциту уваги стає підґрунтям для розвитку неврозів, тривожних розладів і депресій. Такі люди не можуть довго зберігати концентрацію в роботі, у них часто руйнуються стосунки через невміння організовуватися і облаштовувати простір навколо себе.

Діагностика СДУ є трудомістким завданням і вимагає комплексного підходу. 

Дослідження включає:

• бесіди з дитиною та її батьками;
• збір детального анамнезу про вагітність і пологи матері, вивчення медичної карти дитини;
• використання тестів для оцінки поведінки;
• пряме спостереження за дитиною, вивчення її поведінки в школі і з ровесниками.

Для виключення серйозних органічних патологій головного мозку можуть застосовуватися  інструментальні методи діагностики, такі як МРТ і ЕЕГ. Крім цього, призначаються консультації логопеда, дитячого психолога і остеопата.

Методи лікування синдрому дефіциту уваги у дітей включають:

• Роботу з батьками і дитиною, яка допомагає розібратися з істинними причинами гіперактивної поведінки, уникати проблем всередині сім’ї.
• Налагодження правильної організації процесу навчання. Все частіше створюються спеціалізовані класи для малюків, які відстають від навчального плану і не в змозі засвоювати повний обсяг знань.
• Медикаментозне лікування. Це симптоматична терапія, яка вимагає довгого курсу спеціальних рецептурних препаратів. Вони часто викликають сильну залежність і мають серйозні побічні ефекти. Тому застосування таких ліків доцільно лише у випадках, коли інші методи терапії малоефективні або взагалі не дали результату.

Також призначається поведінкова психотерапія для батьків. Це необхідно, щоб допомогти їм створити сприятливу обстановку для лікування і розвитку дитини. 

Остеопатія показала високу ефективність у лікуванні психо-поведінкових порушень. Під час сеансів краніосакральної корекції фахівець виправляє дисбаланс в структурах черепа і хребта, в тому числі тих, що стали результатом пологових травм.

Використовуючи спеціальні техніки, остеопат усуває натяг твердої мозкової оболонки, нормалізує рух спинномозкової рідини. Завдяки цьому поліпшуються показники кровообігу мозку і насичення нервових тканин киснем, покращується робота нервових центрів.

Активізуються зони головного мозку, які відповідають за увагу, пам’ять, здатність до навчання. Поведінка дитини поступово перебудовується: в норму приходять сон, харчування і ступінь активності, поліпшуються комунікативні та соціальні навички.

Всього після декількох сеансів у остеопата ви помітите, що ваша дитина стала більш терплячою і спокійною, більш успішною в школі та в спілкуванні.

Крім остеопатичних методик, в центрі здоров’я Solard проводиться психоемоційна корекція батьків і дитини методами прикладної кінезіології та за допомогою індивідуального підбору правильного харчування.