Ми контактуємо з іншими людьми кожного дня. Це може бути просто дія, наприклад, мама годує дитину. Або ж це може бути взаємодія на рівні емоцій, звичних патернів реагування, внутрішніх станів.
Вважається, що людина стає дорослою після 18 років. І що в цьому віці вона досягає внутрішнього стану відповідальності за свої дії, рішення, та й взагалі за усе своє життя.
Але в реальності ми часто зустрічаємо ситуації, коли доросла жінка перекладає відповідальність за важливі рішення свого життя на інших, наприклад, на чоловіка. Або, здавалося б, дорослий чоловік, який вирішив просто не відповідати на телефонні дзвінки. Чи бабуся, яка змушує одягатися тепліше не лише своїх онуків, а й усіх людей, що трапилися під руку. Що відбувається з цими людьми, з їх внутрішнім станом?
В ОДНОМУ ІЗ НАПРЯМІВ ПСИХОЛОГІЇ РОЗГЛЯДАЄТЬСЯ НАСТУПНА МОДЕЛЬ
При взаємодії з іншими людьми кожна людина може перебувати в одному із станів:
- стані Дитини,
- стані Батька,
- стані Дорослого.
Ці стани майже рівні за своєю значимістю. У кожного є важливі завдання та інструменти, за допомогою яких людина можна легко взаємодіяти з іншими.
Проблеми виникають у випадках, коли ми неусвідомлено «застрягаємо» в одному зі станів і робимо більшість дій, перебуваючи в ньому.
У наведених вище прикладах жінка, яка не бажає вирішувати свої проблеми сама, і чоловік, який уникає спілкування, діють зі стану Дитини. А от бабуся, яка звикла всіма командувати, – зі стану Батька.
ЦЮ ТЕОРІЮ ЧАСТО ПЛУТАЮТЬ ІЗ ТЕОРІЄЮ КАРПМАНА ПРО ТРИКУТНИК «ЖЕРТВА-АГРЕСОР-КОНТРОЛЕР»
Різниця в тому, що людина, взаємодіючи з іншими, може бути в будь-якому зі станів і це не обов’язково притягуватиме до неї особу в іншому стані.
З появою дитини в молодій сім’ї обидва батьки можуть «включити» стан Дитини, адже незрозуміло, що робити з малюком, як знову все налагодити, хто може допомогти.
Стосовно тієї ж дитини обоє батьків протягом тривалого часу можуть бути зовсім не дорослими, які лише час від часу «застрибують» у стан Батька. Іноді при появі дитини молоді батьки буквально постійно знаходяться в стані Батька: годуємо і гуляємо лише за графіком, вдень обов’язкова тиха година, влітку – на море, все – для здоров’я дитини.
ЧИМ ЦІКАВА ЦЯ ТЕОРІЯ?
Тим, що під час будь-якого спілкування з іншою людиною, ми можемо реагувати по-різному, розуміючи чого саме хочемо від цього спілкування.
Типова ситуація: трирічний малюк у гумових чоботях посеред галасливої вулиці раптом стрибає у велику калюжу. Мама роздратовано каже: “Навіщо ти це зробив?”. В такому випадку мама реагує зі стану Батька, який хоче правильної поведінки від своєї дитини.
Якби мама діяла зі стану Дитини, вона, наприклад, сказала б: “Ой, яка класна калюжа! Я теж хочу в неї стрибнути!”.
ЯК ЖЕ МОЖНА ТУТ ВІДРЕАГУВАТИ ЗІ СТАНУ ДОРОСЛОГО?
Лише враховуючи всі навколишні обставини.
Якщо поруч нікого немає і ви нікого не забризкали, можна просто йти далі. А ще можна заздалегідь домовитися з дитиною про слово-пароль, яке означатиме, наприклад, що зараз у калюжу стрибати не потрібно і просто сказати це слово, навіть якщо дитина вже в калюжі.
Бути дорослим – це означає розуміти себе, бачити переваги та недоліки інших людей і відповідно до цього використовувати різні стани для найбільш ефективного спілкування та взаємодії з оточуючими.
